«Смішні оповідки»

- 1 -
Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая Смішні оповідки

Перекладач: Євген Варда

Джерело: З книги: Абу-ль-Фарадж. Смішні оповідки. К.:Дніпро, 1972

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com

З передмови Абу-ль-Фараджа

...Я б хотів, щоб у цій книзі були зібрані оповідки, які освіжатимуть розум і вибавлятимуть у серцях горе та смуток.

Нехай вона буде втіхою для страждальців, цілющим бальзамом для людей з розбитим серцем, путівником для любителів настанов і кращим другом для шанувальників жарту.

Збираючи ці оповідки, я не відкидав нічого, вартого пам'яті. I хоч би хто був мій читач — прибічник правдивої віри1, мусульманин, єврей, арамієць2 або хто інший, і чи має він жвавий розум, чи саму лиш хитрість, а нехай кожен візьме з цієї книги те, що йому до душі, нехай зірве ту троянду, яка йому найбільше до вподоби.

Кожну оповідку поміщено по сусідству зі схожою. Кожен розділ об'єднує цілу низку споріднених сюжетів. До того ж усі розділи написано вельми стисло.

Розділ, в якому йдеться про невдах, диваків і недоумкуватих

1. Скромне прохання

Один дивак звів очі до неба та й молиться:

— О боже, пошли мені тисячу туманів3. Обіцяю, що сто туманів я віддам жебракам.

Довго він чекав на ласку божу, та коли зрозумів, що це марно, став молитися так:

- 1 -