«Енеїда»

- 1 -
Іван Петрович Котляревський Е Н Е Ї Д А Частина перша Еней був парубок моторнийІ хлопець хоть куди козак,Удавсь на всеє зле проворний,Завзятійший од всіх бурлак.Но греки, як спаливши Трою,Зробили з неї скирту гною,Він взявши торбу тягу дав;Забравши деяких троянців,Осмалених, як гиря, ланців,П'ятами з Трої накивав.Він, швидко поробивши човни,На синє море поспускав,Троянців насаджавши повні,І куди очі почухрав.Но зла Юнона, суча дочка,Розкудкудакалась, як квочка,Енея не любила — страх;Давно вона уже хотіла,Щоб його душка полетілаК чортам і щоб і дух не пах.Еней був тяжко не по серцюЮноні, — все її гнівив:Здававсь гірчийший їйвід перцю,Ні в чим Юнони не просив;Но гірш за те їй не любився,Що, бачиш, в Трої народивсяІ мамою Венеру звав;І що його покійний дядько,Паріс, Пріамове дитятко,Путівочку Венері дав.Побачила Юнона з неба,Що пан Еней на поромах;А то шепнула сука Геба…Юнону взяв великий жах!Впрягла в гринджолята павичку,Сховала під кибалку мичку,Щоб не світилася коса;Взяла спідницю і шнурівку,І хліба з сіллю на тарілку,К Еолу мчалась, як оса.«Здоров, Еоле, пане-свату!Ой, як ся маєш, як живеш? —Сказала, як ввійшла у хату,Юнона. — Чи гостей ти ждеш?..»Поставила тарілку з хлібомПеред старим Еолом-дідом,Сама же сіла на ослін.«Будь ласкав, сватоньку-старику!Ізбий Енея з пантелику,Тепер пливе на море він.Ти знаєш, він який суціга,
- 1 -