«Нічні пастухи буття»

- 1 -
Костянтин Москалець Нічні пастухи буття

А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі і нічної пори вартували отару свою.

Євангелія від святого Луки, 2.8

Людина — пастух буття.

Мартін Гайдеґґер, «Лист про гуманізм»

Яскравіше палай, наше пастуше багаття! Сумно було б нам без тебе в цю пізню осінь, в ці сліпі, непроглядні ночі! Ні, я не жалкую, що пішов у нічні пастухи!

Вілій Москалець, «Нічні пастухи»

***холодний падолист вологі пасма димусурма над водами проклятими і містдалеко в небі сяє аметистрозкішного утраченого римудалеко рідний край стрункі його собориі сніг далеко — чистий золотийі триєдине втілення метиі вічні голоси дітей знадворути знов поквапився воскреснути — і отзаранні пошуки добірного народуне принесли сподіваного плодупобільшивши число земних марнотщо ж виплекай безсоння і святкуйсяку-таку нікомуненалежністьі збережи невитрачену ніжністьочікуючи смерть свою гіркуЄвапростоволоса й боса ти стоїшна вітрі з ароматом помаранчівдовкола землі світяться вигнанчівуста самі про себе шепчуть вірші ти не хочеш повертатися тудиде голос люблячий прокинутись благаєжиття теперішнє й тутешнє — сон без краютебе ніхто не зможе розбудитьХрамІ

Василеві Івашку

Я цілу ніч не спав. Густої тиші медточився спроквола на землю березневу;я по рядку пригадував сонет,
- 1 -