«Євгеній Онєгін»

- 1 -
Олександр Пушкін Євгеній Онєгін

Перекладач: М.Рильський

Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п'ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com

Роман у віршах

Petri de vanite il avait encore plus de

cette espece d'orgueil qui fait avouer avec

la meme indifference les bonnes comme

les mauvaises actions, suite d'un sentiment

de superiorite, peut-etre imaginaire.

Tire d'une lettre particuliere *

Не світ хотівши звеселити

У гордості його пустій,

Поруку б я хотів явити,

Тебе гіднішу, друже мій,

Гіднішу мислей величавих,

Душі, де мрія розцвіта,

Де в шатах простих, нелукавих

Живе поезія свята;

Та що ж — лиш кілька глав пістрявих

Тобі в дарунок я зібрав,

Напівсмішних, напівпечальних,

Простонародних, ідеальних,

Недбалий плід моїх забав,

Хвилин натхнення бистрольотних,

Зів'ялих рано літ моїх,

Досвідчень розуму холодних

І серця записів гірких.

---------------------

* Пройнятий марнолюбством, він, опріч того,

мав особливу гордість, що примушує визнавати

з однаковою байдужістю як добрі, так і лихі вчинки,

внаслідок почуття вищості, може, гаданої.

З приватного листа (франц.).— Ред.

Глава перша

I

І жити квапиться, і почувать спішить.

П. Вяземський

«Мій дядько чесний без догани,

Коли не жартом занеміг,

Небожа змусив до пошани

І краще вигадать не міг,

- 1 -