«Цитатник»

- 1 -
Сергій ЖАДАН ЦИТАТНИК (Вибране) Двадцятого квітня йшов дощ.Я важко відчинив нефарбовані двері.Клейка бруківка липла до підошов,І ми, мов мухи, єдналися з твердю.До цього був проміжок часу — довгий і рваний,Повільне чекання і порожня кімната,Подвір'я холодна переповнена ванна.І краплі дощу — темні, мов нафта.А потім був автобус, він мчав на південь,Борсаючись, мов риба, в дощових потоках.Були сусіди, котрих доводилось терпіти,І було якесь дурнувате передчуття потопу.І їхав я, нагору закинувши торбу,Мляво бажаючи, щоб дощ нарешті вщух,І вгризався старим черв'яком автобусУ важковпале яблуко дощу.Зростала депресія — повільно, але значно.Хотілося пити і тягнуло на узагальнення,Бо недавнє піднесення звелося нінащо,І очі сусідів робились благальними.Все закінчилось, як завжди, дещо прозаїчно— Я горбився з морозу і сахався світла, мов щур.Був простір, наповнений вологою ніччю,І був дощ, котрий так і не вщух.* * *Тобі гадають на руці,тобі щастить — все гарно й просто.Поглянь, як розігрітим оцтомстирає Бог свої рубці.Твоя хода важка й тривка.Тобі крізь череп б'ються роги.І тонко губляться дорогив твоїх руках.* * * Атеїзм № 1Ти завжди ставиласьдо цього з підозроюМарієАле ось вим'я його серцястікає молоком болюІ ти просидівши біля ньогоніч на дощі і вітрівідчуваєш як твоя шкірамов засмагою береться іржеюзневіри
- 1 -