«Київські контури. Вибрані вірші»

- 1 -
Аттила МогильнийКиївські контури. Вибрані вірші Турмани над дахами Save our soul Ex, Вероніко, це аж сумно,і десь в душі печеодин хапливий поцілунокі місяць за плечем.Ми, мабуть, щось недоказали…138-й рушив.Мадонно приміських кварталів,молись за наші душі.

1980

Мандри Красно дзвонять срібні дзвони,темна ніч у мандри кличе,перестуки електричокповз освітлені перони.Теплий віє з півдня вітер.Як ще кинеш виклик долі?За мале руденьке понія віддав би все на світі.Жевріє вугілля рудо,річка — наче сік з берези,і — тривожний подих чуда.Чорні шелюги воскресли.Наче ніж у білі груди,б’ють у воду срібні весла.

1980

Імпровізація Давай гайнем до Дебрецена,у той шинок, що Ліст відвідав.Тобі полюбиться, напевно,ледь-сутінь краю Артеміди.Там босоркані престарезнів спекотний день біля церковрозповідатимуть легендипро кров, грабунки і любов.Дивитиметься місяць сумно,і ніч колошкатиме мрії,немовби знов Аттила гуннівпослав трусити Візантію.А в нас — дощі, тумани й осінь,ні віз, ні грошей, та — даремно!Давай забудемось на трохи,давай гайнем до Дебрецена.

1981

«Ех, осінь, дзвоники із жерсті…» Ех, осінь, дзвоники із жерсті —дощі пробуджують дахи,снують авто на перехрестях,а на подвір’ях двірникизгортають в купи жовте листяі вже підносять сірники,а білий дим — як пісня.А ввечері, коли асфальтблищить, мов перлівниці скойки,
- 1 -