«Пісні далекої Землі»

- 1 -
Артур Чарльз Кларк Пісні далекої Землі роман

Ніде в усьому космічному просторі, в жодному з тисячі світів не знайдеться людей, щоб поділити нашу самотність. Там може бути мудрість, може бути сила; десь із глибин космосу, можливо, величезні прилади… даремно спостерігатимуть, як руйнується наша дрейфуюча простором хмарка, і володарі тих приладів, можливо, тужитимуть, як тужимо ми. Проте, щодо природи життя і засад еволюції, ми своє слово вже сказали. І більше ніколи й ніде людини вже не буде…

Лорен Ейслі, «Неосяжна подорож» (1957)

Я написав негарну книжку, та почуваюся чистим, мов ягня.

З листа Мелвіла до Готорна (1851)

З англійської переклав Вадим ХАЗІН

Перекладено за виданням: Arthur С. Clarke. The Songs of Distant Earth. Ballantine Books. New York.

© 1986 by Serendib BV.

© Вадим Хазін, 1993, переклад українською мовою.

ПЕРЕДМОВА

В основі цього роману лежить ідея, висловлена майже три десятиліття тому в однойменному оповіданні, яке пізніше увійшло до збірки «По той бік неба». Проте написати роман мене «надихнув» — вживаю це слово в негативному значенні — зорепад так званих космічних опер, що заповнили останніми роками екрани кінотеатрів та телебачення. (До речі, який антонім від «надихнуло» — «видихнуло»?)

- 1 -