«Покривало Ізіди»

- 6 -
Harry Games

Хвиля за хвилею… Хвиля за хвилею… Невмолимий, величний, втаємничений ритм. Звідки така точна черговість? Ніби в музиці, в пісні. Море — як арфа: вітер Зефір пролітає над прозорою глибінню, торкається безтілесними пальцями кришталевих, зеленавих струн, творить милозвучну пісню. Якби розібрати слова… Якби розібрати…

За спиною залопотіли кроки, почувся приглушений сміх. Ніжні прохолодні пальці лягли на очі юнакові, щоку залоскотав теплий подих.

— Афіна, — жартома мовив Піфагор, одгадуючи.

Мовчання ззаду, тільки тремтять вологі руки у дівчини.

— Афродіта, — обзивається юнак, продовжуючи чарівну гру.

— Артеміда!

— Евридіка!

З-за спини чується невдоволений голос:

— Ти всіх богинь перелічиш, лише мене не згадаєш!

Він рвучко обертається, бере в долоні тонкі пальці дівчини, її чорні очі, глибокі, мов зоряна ніч, сміються, перламутром сяють зуби.

— Нарісса!

— Ага! Тепер Нарісса! А чому одразу не вгадав? — примхливо надула пуп’янком губи дівчина.

— Як не вгадав? Вгадав, кожного разу вгадав!

— Як то? — збентежилася вона.

— А так! Ти ж і Афіна, й Афродіта, й Артеміда… Ти — богиня! Що — хіба неправду кажу?

Нарісса зашарілася. Дивлячись під ноги собі, прошепотіла:

— Я шукала тебе.

— Навіщо?

— Мені снився сон.

— Про мене?

— Так. Тільки тебе я не бачила. Море, берег… пустеле но… Тільки сліди на піску.

— Чиї сліди?

— Твої.

— Звідки ти знаєш?

— Я поміж тисячі слідів пізнаю твої. Тільки у сні вони були не такі, як тепер, а великі-великі. Ті сліди простяглися, скільки видно, за обрій. Я хотіла бачити тебе, та злякалася, що в тебе такі великі сліди. І пішла понад морем самотня… вітер, пісок, сліди… і нікого довкола… Правда, химерний сон?

— Дуже дивний, — замислено сказав Піфагор. — Сліди за обрій… Тут щось є…

— Що, Піфагоре?

— Ти не збагнеш.

— Ти якийсь чудний став.

— Може, бо батько мені те саме казав…

— От бачиш!

— Наріссо!

— Що, Піфагоре?

— Ти б пішла зі мною?

— Куди?

— За обрій.

— Чого? За чим? — здивувалася дівчина.

— Шукати.

— Що?

— Розгадку.

— Яку розгадку?

— Розгадку тайни…

— Ой Піфагоре, який ти нудний, коли починаєш мудрувати! Тайна, розгадка, обрій! Глянь, як чудово довкола! Яку тайну ти хочеш розгадати?

- 6 -