«Хазяїн»

- 5 -

Кравчиха. Ох, матiнко моя Мар'я Iвановна, це то все розумiю, тiлько навряд чи поспiю таку дорогу вещ скiнчить за два мiсяцi: робота велика, вишивка копотка, та ще, знаєте, зразок овечки i барана у мене є на подушцi, а бурякiв нема.

Марiя Iвановна. Я вам дам i узори. А щоб поспiшить з роботою - вiзьмiть помiшницю: я ж i грошi платю не малi - п'ятдесят рублiв!

Кравчиха. Та вже i день i нiч будемо удвох з дочкою стьогать i вишивать, тiлько прибавите п'ять рубликiв.

Марiя Iвановна. Як гарно зробите, то й десять дам.

Входе Феноген.

Феноген. Готово?

Марiя Iвановна. Готово.

Феноген. Давайте, бо гнiваються. Там якийсь чоловiк з важним дiлом. (Взяв халат i пiшов.)

Марiя Iвановна. Ну, iдiть же, голубочко, я дам матерiал i узори.

Кравчиха вийшла.

Соня. Мамо! А по-мойому, вiвцi i буряки вишивать не годиться - це буде смiшно… Краще на полах i на борту квiтки та гарнi мережки, фрески, у мене є узори.

Марiя Iвановна. Нi, Соню, квiтки - то инча рiч, то для молодого, а вiвцi i буряки татовi, як хазяїновi, будуть приятнiще. Я вже тата добре знаю, ходiм!

Соня. Як хочете, а я б не раїла, бо буде смiшно…

Iдуть.

Мамо! Як ви думаєте, чи не сказать би татовi про предложенiє Iвана Миколайовича?

Марiя Iвановна. Нi, дочко. Нехай на iменини приїде i сам скаже. Iван Миколайович- учитель гiмназiї, чоловiк розумний, то зумiє з татком побалакать, а я тим часом попробую випитать.

Пiшли.

ЯВА VI
- 5 -