«Бурлака»

- 5 -

Сидiр. Та чи ви знаєте, що Параска провiдала якось, що ви сватаєтесь, там репетує - мало не вискочила на хату.

Старшина. А нехай їй бiс, тiй Парасцi, - обридла вже вона менi! Кажи, що Галя, чи согласна?

Сидiр. Та де там вам согласна, не хоче: в нього є вже, каже, Параска.

Старшина. Та що ти менi з Параскою лiзеш у вiчi? Хiба я з нею вiнчаний, чи як? Ти дiло менi кажи.

Сидiр. Не хоче в одну душу: лисий, каже, старий!

Старшина. Тю на її батька! Який же я старий? Адже ж нехай прирiвняє до мене якого парубка, чи справиться зо мною?

Сидiр. Коли ж, бачите, дiвчина вона дуже молода, красива, то де вже їй iти замiж за вас.

Старшина. А чому ж i не йти! Яка ж розумна дiвка не пiде за багатого хазяїна, хоч би й немолодого?

Сидiр. От бачите, а вона каже: яка розумна дiвка пiде, хоч би й за багатого, та за старого.

Старшина. Чи не брешеш ти?

Сидiр. I, єй-богу, правду вам кажу, не хоче: й руками,; й ногами брикається. Мати каже, що вона кохається з Олексою Жупаненком, а примусить її, каже, не маю сили: як не,схоче, каже, то вона й повiситься, я її знаю.

Старшина. То ти так i кажи! Тепер я бачу, через що я й старий, i сякий, i такий. Це друга рiч! Ну, то постривай, я покажу їй Олексу! Постривай… Он що!.. Постривай!.. Еге! Сидоре! Я тебе зробив хазяїном, помагай же менi!

Сидiр. Кажiть, я все зроблю. Менi аби отвiту нiякого.

- 5 -