«Пан Ніхто — Збірка»

- 1 -
Богомил Райнов ПАН НІХТО

Перекладено за виданням: Богомил Райнов. Господин Никой. — София, Народна младеж, 1967.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Вечірнє небо над Афінами казкової краси: темно-синє, безмежне, усіяне великими мерехтливими зорями.

Трохи інакшим видається воно, коли дивитись на нього крізь тюремні грати. А я саме крізь них і дивлюся на небо. Тому мені зовсім байдуже до мерехтіння південних зірок. Я припав до грат лише для того, аби не чути нестерпного смороду сечі, якою просякли камера.

— Нікчемний зраднику! — чую позад себе хрипкий, утомлений голос.

Я не відповідаю; припавши до грат, жадібно вдихаю нічну прохолоду.

— Ми гниємо у в'язницях за соціалізм, а такі зрадники, як ти, тікають від нього! — чую той самий голос.

— Заткни пельку, тварюко! — кидаю у відповідь, не обертаючи голови.

— Мерзенний, нікчемний зрадник — ось хто ти! — знову чується із глибини камери.

- 1 -